Bracia Ukraińcy!
Polacy, a wśród nich wielu polskich nacjonalistów, z uwagą i sympatią przyglądają się Waszej walce o wolność. Niektórzy z nas wspierają Was czynem, uczestnicząc w protestach, zarówno na kijowskim Majdanie jak i podczas akcji solidarnościowych w polskich miastach. Podziwiamy Wasze bohaterstwo, modlimy się za ofiary i widzimy inspirację w Waszych działaniach.
Polityka Narodowa jest opiniotwórczym polskim pismem narodowym. Na naszych łamach wiele piszemy o Ukrainie, staramy się poznać ukraińskie podejście do spraw łączących nasze narody. Jednym z wiodących tematów w naszym piśmie jest koncepcja Międzymorza (Intermarium) - silnego sojuszu wolnych narodów europejskich, stanowiącego alternatywę wobec imperialnej Rosji i gnijącej Unii Europejskiej. Wasz sprawiedliwy gniew i bunt widzimy jako krok ku wolnej Ukrainie – niezbędnemu filarowi takiej koalicji.
Aby idea środkowoeuropejskiej współpracy mogła być zrealizowana musimy rozliczyć się z historią, często trudną dla obu narodów. Dla Polaków szczególnie bolesną raną jest ludobójstwo na Wołyniu. Podczas naszych manifestacji wznosimy hasło „Cześć i chwała bohaterom!”. Pamięć o ofiarach tamtych zdarzeń jest dla nas kwestią zasad, prawdy i honoru. Musicie wiedzieć, że ani polityka II RP, ani akcje odwetowe polskiego podziemia wobec ukraińskiej ludności nie usprawiedliwiają wymordowania naszych rodaków. W tej sprawie nie zamierzamy się cofać ani o krok.
Nie jest to jednak stanowisko w żaden sposób wymierzone we współczesnych Ukraińców. Przyjmujemy do wiadomości, że Ukraińska Powstańcza Armia, której czarno-czerwone sztandary powiewają na Majdanem, nie jest przez Was czczona za zbrodnie na Wołyniu, ale za daninę krwi jaką złożyła w walce z okupantem sowieckim i niemieckim. Niemniej jednak, zawsze będziemy przyglądali się kultowi UPA z uwagą i niepokojem. Apelujemy do Was o gotowość do rzeczowej i szczerej debaty na ten temat. Wierzymy, że poznanie i przyjęcie prawdy ułatwi zbliżenie między naszymi narodami. Apelujemy również o dojrzały, odrzucający szowinizm nacjonalizm którego cementem nie jest jedynie „biologia, etnografia, lingwistyka", ale również „idea i porządek cywilizacyjny".
Ważne jednak, by w sprawach historycznych nie dopuścić do dominacji tragicznych epizodów z przeszłości. Nie brak przecież wydarzeń czy postaci łączących Ukraińców i Polaków. Dbajmy o to, by pamięć o nich była żywa w świadomości naszych narodów. Wspomnijmy tu choćby o postaci wielkiego hetmana kozackiego Konaszewicza-Sahajdacznego, który pod Chocimiem przyszedł z pomocą polskim wojskom obleganym przez Turków czy też króla Polski Władysława IV, przyjaciela Kozaków, który próbował stworzyć chrześcijańskie braterstwo broni przeciw muzułmańskim Tatarom i Turkom. Polityka I Rzeczypospolitej w stosunku do Waszego narodu zawiodła, a błędy te stały się początkiem upadku naszego państwa. Nie można jednak zapominać, że w tamtym okresie podejmowano także chwalebne próby docenienia Rusinów podczas niezrealizowanej unii hadziackiej w 1658 roku. Za pojednaniem i bliską współpracą naszych narodów opowiadali się np. tak wielcy ukraińscy poeci i działacze narodowi, jak Taras Szewczenko i Iwan Franko. Początek XX wiek przyniósł współpracę atamana Semena Petlury z odradzającym się państwem polskim przeciwko bolszewikom, a w tym postać Marka Bezruczki, ukraińskiego obrońcy Zamościa przed nawałnicą ze wschodu.
W dwudziestoleciu międzywojennym nasi ideowi poprzednicy w osobach Stanisława Piaseckiego, Wojciecha Wasiutyńskiego czy Adama Doboszyńskiego, często wbrew oficjalnej i szkodliwej polityce rządu II RP, postulowali przyszłą współpracę pomiędzy Polską a niepodległą Ukrainą. Pamiętajmy też, że to właśnie dzięki wstawiennictwu gen. Władysława Andersa od niechybnej śmierci z sowieckich rąk uchronieni zostali żołnierze Ukraińskiej Armii Narodowej i to pomimo udziału części z nich w mordach na Polakach m.in. w Hucie Pieniackiej. Warto wspomnieć jej dowódcę gen. Pawło Szandruka, oficera wojsk Ukraińskiej Republiki Ludowej, przedwojennego oficera kontraktowego naszej armii, w 1939 roku dzielnie walczącego z naszymi wrogami, podobnie jak dziesiątki tysięcy Ukraińców w Wojsku Polskim, odznaczonego najwyższym polskim odznaczeniem wojskowym– orderem Virtuti Militari, za uratowanie polskich oddziałów pod Tomaszowem Lubelskim. Również najnowsza historia pokazuje, że stosunki polsko-ukraińskie mogą układać się dobrze. W 1991 roku Polska jako pierwszy kraj na świecie uznała niepodległość Ukrainy. Polacy wspierali Ukraińców podczas Pomarańczowej Rewolucji, a tysiące Waszych rodaków spokojnie pracuje i uczy się w naszej Ojczyźnie. Nasze dzieje to nie tylko wojny, to także setki lat pokojowego współistnienia i braterskiej współpracy. Nie możemy o tym zapominać.
Ważnym wyzwaniem, z którym muszą zmierzyć się nasze narody są mniejszości: polska na Ukrainie i ukraińska w Polsce. Ta druga cieszy się dużymi prawami, istnieją szkoły z ukraińskim językiem, w Przemyślu funkcjonuje Ukraiński Dom Ludowy. Nam, polskim nacjonalistom, stan ten w najmniejszym stopniu nie przeszkadza. Cenimy prawo Ukraińców do rozwijania własnej tożsamości, również na terytoriach naszego państwa. Podobnego podejścia oczekujemy od państwa ukraińskiego. Polacy na Ukrainie powinni mieć prawo uczyć się języka polskiego w szkole, używać go na terenach gdzie stanowią istotną mniejszość i zachowywać własną kulturę. Przez wieki, wspólnie z Wami, tworzyli historię tych ziem i powinni nadal mieć możliwość by to czynić. Warto zaznaczyć, że wielu z nich dziś protestuje z Wami ramię w ramię przeciw bandyckiemu systemowi.
Nie da się ukryć, iż część zachodniej Ukrainy przez wieki była związana z Polską i polskością. Miasto Lwów zajmuje w historii Polski szczególne miejsce. Nadal darzymy je dużym sentymentem, znaczna część doniosłych wydarzeń w polskiej historii miała miejsce właśnie we Lwowie, stamtąd pochodzi wielu wybitnych Polaków . Uczucie to nie jest jednak wymierzone przeciw Ukrainie. Uznajemy w pełni nienaruszalność granic. Marginalnych głosów nawołujących do ich rewizji nie traktuje się w Polsce poważnie. Tego samego – uznania nienaruszalności naszych granic - oczekujemy od Was. Ufamy, że Polak we Lwowie nie będzie spotykał się z wrogością, a raczej braterską życzliwością, pomimo trudnych wydarzeń z historii. Wierzymy też, że umacnianie ukraińskiej tożsamości narodowej nie wymaga dewastacji polskich zabytków w tym mieście, takich jak Cmentarz Orląt, drogich sercu każdego Polaka.
Polska i Ukraina stoją dziś przed podobnymi, poważnymi wyzwaniami. Wspólnie, musimy oprzeć się rosyjskiemu imperializmowi. Zainteresowanie Rosji, poturbowanej po rozpadzie ZSRR, zachodnimi rubieżami dawnego sowieckiego imperium nie słabnie. Dziś jest to szczególnie wyraźne na Ukrainie. W razie całkowitego przejęcia sterów władzy przez Rosję na Ukrainie, nasz kraj będzie otoczony wojskami neoimperialnej Rosji już ze strony trzech granic.
Antidotum na zagrożenie rosyjskie nie jest i nie będzie upadający Zachód. Unia Europejska nie jest odpowiedzią na ten problem. Dziś, po 10 latach naszego członkostwa w UE, większość prawa polskiego powstaje w Brukseli, a sytuacja gospodarcza naszego kraju nie poprawiła się w wielkim stopniu. Elity europejskie pod przewodnictwem Niemiec (pozostających od lat w bliskim sojuszu z Rosją) chcą dalszego ograniczania suwerenności narodowej. Ponadto, Unia narzuca narodom szkodliwe wzorce kulturowe i rozwiązania prawne, naciska na wprowadzanie przywilejów dla seksualnych dewiantów, ruguje religię z życia publicznego, deprecjonuje rolę wspólnoty narodowej w tworzeniu zachodniego dziedzictwa. Coraz mniej jest w UE demokracji – decyzje podejmuje się raczej w brukselskich i berlińskich gabinetach, zaś głos narodów wyrażony w referendach odrzuca się, jeśli jest nie po myśli rządzących. Tak stało się w 2005 roku w przypadku Francji i Holandii, a w 2009 roku - Irlandii.
Co istotnego zrobiła Unia dla Ukrainy podczas Majdanu? Dlaczego w momencie gdy łoży się setki miliardów euro na upadającą Grecję, nie można było złożyć Ukrainie oferty konkurencyjnej wobec rosyjskiej? Odpowiedź jest prosta: Ukraina nie obchodzi Zachodu. Unia nie będzie umierać za Kijów!
Wbrew chwilowym gestom obliczonym jedynie na prowokowanie Moskwy, również Amerykanie nie będą bezinteresownie wspierać niepodległościowych dążeń państw Europy Środkowej i Wschodniej, o czym również my Polacy się nie raz przekonaliśmy. Od dawna zresztą USA redukuje swoją obecność i zaangażowanie na Starym Kontynencie.
W tym kontekście Polska, w której panuje konsensus co do współpracy z Ukrainą, wraz z krajami bałtyckimi i Szwecją, pozostaje Waszym sprawdzonym sojusznikiem. Musicie wiedzieć, że poza naszymi narodami nikomu na świecie nie będzie zależeć na naszej współpracy w Środkowej Europie. Tymczasem sam potencjał ludnościowy Polski i Ukrainy jest porównywalny z potencjałem demograficznym Niemiec czy Rosji.
Polskę i Ukrainę łączy wspólnota interesów. Chcemy w prawdzie, po chrześcijańsku wybaczyć i zostawić za sobą, to co złe a w imię lepszej przyszłości budować silne i przyjacielskie więzi sąsiedzkie. Polska patrzy z uznaniem na Waszą walkę. Chcemy z wiarą powiedzieć: dziś Kijów, jutro Warszawa a za nami inne europejskie stolice! Czas odrzucić oligarchiczne mafie rządzące naszymi krajami i budować Europę Wolnych Narodów.
Niech Bóg błogosławi Ukrainie i Polsce!
Redakcja "Polityki Narodowej"
Браття Українці!
Поляки, а серед них багато польських націоналістів з увагою та симпатією приглядаються Вашої боротьбі за свободу!
Частина підтримує вас чином, активно діючи у протестах, як на київському майдані, так і підчас акцій солідарності у польських містах. Ми поважаємо вашу відвагу, молимось за жертви та бачимо натхнення у Вашої діяльності.
„Національна Політика" є впливовим польськім національним журналом. На наших сторінках ми багато пишемо про Україну, намагаємось пізнати українську думку про справи, яки нас об’єднують. Одною з головних тем нашого журналу є концепція Міжмор’я (Intermarium) - міцного зв’язку вільних європейських народів, яки може бути альтернативою для імперської Росії та гниючого Євросоюзу. Ваш справедливий гнів та бунт ми видимо яко крок до вільної Україну - необхідної частини такої коаліції.
Щоб ідея співпраці середньоєвропейської співпраці могла здійснитися нам треба розрахуватися із нашим минулим, часто важким для наших народів. Для поляків дуже болючую раною є геноцид на Волині. Підчас наших маніфестацій мі піднімаємо гасло: „Гонор та слава героям!“. Пам’ять про жертви тих часів є для нас питанням наших правил, правди та гонору. Вам треба знати, що ані політика Другої Речи Посполитої, ані акції-відповідь польського підземного опіру не виправдує вбивства наших земляків. У цієї справи ми не відступимо ані на крок.
Адже це не є становищем спрямоване проти сучасних українців. Ми розуміємо, що ви поважаєте УПА, чорно-червони барви якої сьогодні віють над Майданом, не з нагоди вбивств на Волині, а з нагоди її боротьби проти радянського та німецького окупантів. Однак ми будемо приглядатися культові УПА із увагою та занепокоєнням. Просимо Вас о розважну та предметну дискусію о цієї справі. Ми віримо, що пізнання та прийняття правди полегшить зближення наших народів. Ми також просимо Вас відкинути шовінізм та будувати дорослий націоналізм, фундаментом якого є не тільки „біологія, етнографія, лінгвістика", а також „ідея та цивілізаційний порядок".
Важливою справою є, щоб у історичних питаннях не допустити до переваги трагічних епізодів з минулого. Є багато історичних діячів, яки з’єднують українців та поляків. Ми винні намагатися, щоб пам’ять про них жила у свідомості наших народів. Ми можемо нагадати хоча би гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який під Хотином прийшов із допомогою польському війську, яке було оточено турками, чи також короля Владислава IV, друга козаків, котрий хотів створити християнське братство зброї проти мусульманським татарам та туркам. Політика Першої Річі Посполитої щодо Вашого народу привела до її розпаду. Не можна однак забувати, що за цих часин були також спроби покращити цю політики, хоча би невдалий Гадяцький Договір з 1658 року. За поєднанням та близькою співпрацею наших народів виповідалися великі українські поети як Тарас Шевченко та Іван Франко. Початок XX століття приніс співпрацю отамана Семена Петлюри та молодою польською державою проти більшовиків. Також варто нагадати Марка Безручка, українського захисника Замостя від східної навали.
У часах міжвоєнного двадцятиріччя наші ідейні попередники, таки як Станіслав Пясецкій, Войцєх Васютинський та Адам Добошинський, часто стаючи проти офіційної та шкідливої політики уряду Другої Річі Посполитої, пропагували майбутню співпрацю Польщі та незалежної України. Треба також пам’ятати що власне дякуючи генералові Владиславові Андерсові жовніри УНА не вмерли від радянських рук, незважаючи, що частина з них вбивала поляків у Пеняцької Гуті. Нагадаємо також Павла Шандрука, офіцера війська УНР, також контрактного офіцера нашої армії, який у 1939 році відважно змагався із нашими ворогами, так само як і десятки тисяч інших українських жовнірів. Він був відзначений найвищою польського нагородою - орденом Virtuti Militari за врятування польських відділів під Томашовом Любельским. Також найновіша історія показує, що польсько-українські відносини можуть бути добрими. У 1991 році Польща була першою країною на світі, яка визнала незалежну Україну. Поляки підтримували Українців підчас Помаранчевої Революції, тисячі українців сьогодні спокійно працює та вчиться у нашої Батьківщині. Наша спільна історія це не тільки війни, це також сотні літ мирного співіснування та братньої співпраці, та не можна про це забувати.
Важним питанням, яке повинні вирішити наші народи є національні меншості - польська в Україні та українська в Польщі. Ця друга має сьогодні багато прав - в Польщі є школи із українською мовою, в Перемишлі діє Український Народний Дім. Нам, польськім націоналістам, це у нічому не перешкоджає. Ми поважаємо право українців на розвиток власної свідомості, також на території нашої держави. Адже ми чекаємо на такі кроки з боку української держави. Поляки на Україні повинні мати право вивчати польську мову у школі, користатися єю там де вони становлять істотну меншість та заховувати власну культуру. Століттями, разом із Вами вони створювали історію цих регіонів та повинні сьогодні теж мати можливість це робити. Варто нагадати, що й сьогодні вони протестують у Ваших проти бандитської системи.
Не можна заперечити, що частина західної Україні століттями була пов’язаною із Польщею. Місто Львів має у польської історії особливе місце. Досі ми пов'язані із цім містом великим сентиментам, багато важливих подій нашої історії відбулася у цьому місті, у ньому народилось багато великих поляків. Адже наші почуття не скеровані проти Україні. Ми повністю визнаємо непорушність кордонів. Маргіналів, що кричать про ревізію межі важко трактувати поважно. Цього ж самого - визнання непорушності нашого кордону ми чекаємо і від Вас. Ми віримо, що поляка у Львові не зустріне ворожа постава, незважаючи на історичні події, а братське ставлення. Ми також віримо, що будова та зміцнення української національної свідомості не вимагає знищення багатьох польських пам’ятників культури та історії у місті, таких як Цвинтар Орлят, дорогих серцу кожного поляка.
Польща та Україна стоять сьогодні перед подібними, важливими проблемами. Разом ми повинні поставити опір російському імперіалізму. Зацікавлення Росії, ослабленої розпадом СРСР західними кордонами радянської імперії досі є міцним. Сьогодні це дуже видно в Україні. Якщо влада в Україні буде повністю під контролем Росії, наша країна буде оточеною з трьох сторін військом неоімперіальної Росії.
Ліком проти російської загрози не є та не буде занепалий Захід. Євросоюз не є та не буде відповіддю на цю проблему. Сьогодні минуло вже 10 років від часу як Польща стала частиною ЄС. Польські закони пише Брюссель, економічна ситуація нашої країни також не покращилася. Європейська еліта під керівництвом Німеччини (яка є близьким союзником Росії) хоче й дали обмежувати національну суверенність. Також, ЄС змушує європейські народи до прийняття шкідливих культурних зразків та законів, примушує до поширення привілеїв для сексуальних девіантів, виганяє релігію з життя спільноти, применшує роль національних спільнот у створюванні європейської спадщини. Демократії в ЄС все менше та менше - рішення піднімають у Брюсселі та Берліні, голос народів з референдумів відкидається, якщо їх виник не подобається влади. Так було у 2005 році в Франції та Голландії, в 2009 - в Ірландії.
Що істотного зробив ЄС для України підчас Майдану? Чому банкрутуюча Греція отримує сотні мільярдів євро, ЄС не запропонував корисних та конкуренційних із російськими пропозицій для України? Відповідь є дуже проста: Захід не турбується Україною. ЄС не буде вмирати за Київ!
Незважаючи на швидкоплинні жести, яки розраховані тільки щоб провокувати Москву, також американці не зацікавлені у безінтересної підтримці незалежніцких ідей Центральної та Східної Європи, що вже відчули на своєї шкіри поляки. США давно вже поменшують свою присутність на Старому Континенті.
У цьому контексті Польща, у якої панує згода щодо співпраці з Україною, разом із балтійськими країнами та Швецією буде вашим справжнім союзником. Ви повинні знати, що крім наших народів нікому не залежить на нашої співпраці в Центральної Європі. Тим часом, сам демографічний потенціал Польщі та України разом можна порівняти із потенціалом Німеччини чи Росії.
Польщу та Україну об’єдную спільнота інтересів. Ми хочемо в правді, по-християнськи вибачити та лишити за собою все що було погане, а для кращого майбутнього будувати міцне та дружні сусідські відносини. Польща з повагою дивиться на Вашу боротьбу. Хочемо вірити: сьогодні Київ, завтра Варшава, а за нами підуть і інші європейські столиці! Надійшов час викинуть олігархічну мафію, яка керую нашими країнами та будувати Європу Вільних Народів!
Нехай Бог благословить Україні та Польщі!
Редакція „Національної Політики"
Переклад Антон Ґівойна.
Brother Ukrainians!
Poles, and among them many nationalists, with attention and sympathy look at Your struggle for freedom. Some of us support you actively, taking part in protests, in Kievan Majdan and in solidarity actions in Polish cities. We admire your courage, we pray for your lost ones and we are inspired by your actions.
Polityka Narodowa (National Politics) is an influential Polish nationalist periodical. We’ve been writing many times about Ukraine, we try to get to know the Ukrainian way of thinking do questions concerning our nations. One of the leading concepts in our periodical is the Intermarum – a strong alliance of free European nations which presents an alternative to imperialist Russia and decaying EU. Your just anger and rebellion we see as a step towards free Ukraine – a mandatory pillar for such a coalition.
For the idea of a central European cooperation to be possible we have to make account with our often difficult history – difficult for both nations. For the Poles the Wołyń genocide is especially painful. During our manifestations we cheer: “Honor and hail to the heroes!”. The memory of the victims of those events is for us a matter of principle, truth and honor. You have to know that the neither the politics of the 2nd Polish Republic, neither the revenge actions of the Polish underground against the Ukrainian population can justify the murder of our compatriots. We will not step back on this issue.
This is not a position that is in any way brought against contemporary Ukrainians. We acknowledge that the Ukrainian Insurgent Army, whose black-red banners wave at Majdan, is not glorified for the genocide at Wołyń, but for the blood which it spilled in the fight against Soviet and German occupier. Nevertheless, we will always be observing the cult of UPA with attention and disturbance. We appeal to you to be ready for a merits-related and sincere debate on this issue. We believe, that the knowledge and accepting the truth will help us get close to each other. We appeal to you also for a mature nationalism, which rejects chauvinism and which is based not only on “biology, ethnography, linguistics” but also on “idea and civilization order”.
It is vital, in historical issues, not to allow tragic episodes to dominate. There are plenty of events that bind Ukrainians and Poles. Let’s care about them so that the memory about them is vibrant. Let’s call to memory the great Cossack hetman Konaszewicz-Sahajdaczny, who at Chocim came to aid the Polish army besieged by the Turks or king Władysław IV, friend of the Cossacks, who tried to create a Christian brotherhood of arms against the Muslim Tartars and Turks. The politics of the 1st Polish Republic towards you nation has failed, and these mistakes became the beginning of the fall of our state. But one can’t forget that in these times, there were also attempts to appreciate the Ruthenians during the unsuccesful Treaty of Hadiach in 1658. Speaking for the unity and cooperation of our nations were such great Ukrainian poets and political activists like Taras Shevchenko and Ivan Franko. The beginning of the 20th century has seen the cooperation of ataman Semen Petlura with the reborn Polish state against the bolsheviks, among them Marko Bezruchko, Ukrainian defender of Zamość against the terror from the east.
In the interwar period, our ideological predecessors like Stanisław Piasecki, Wojciech Wasiutyński or Adam Doboszyński, often and in defiance of the official and harmful politics of the 2nd Polish Republic, argued for a future cooperation between Poland and independent Ukraine. Let’s not forget that is was thanks to general Władysław Anders that the soldiers of the Ukrainian National Army were saved from sure death and even considering that some of them participated in the murder of Poles, among others, in Huta Pieniacka. Let’s also mention it’s commander – general Pawło Shandruka, officer of the Ukrainian People’s Republic’s army, pre-war contract officer of our army, in 1939 fighting bravely against our enemies, just like tens of thousands of Ukrainians in the Polish Army, awarded with the greatest Polish war medal – the Order of Virtuti Militari, for saving Polish troops near Tomaszów Lubelski. Also our newest history shows that Polish-Ukrainian relations can work out well. In 1991 Poland as the 1st country in the world acknowledged Ukrainian independence. Poles supported Ukrainians during the Orange Revolution, and thousands of your compatriots work and study in our Fatherland. Our history is not only wars, it’s also hundreds of years of peaceful coexistence and brotherly cooperation. We cannot forget about this.
The important challenge with which our nations must face are the minorities: Polish minority in Ukraine and Ukrainian minority in Poland. The latter one enjoys great rights, there are schools with Ukrainian language, in Przemyśl there is an Ukrainian People’s House. This is no problem for us, Polish nationalists. We honor the right of Ukrainians to develop their own national identity, also on our territories. We expect the same for you. Poles in Ukraine should have the right to learn Polish in school, use it where they are a significant minority and to preserve their culture. During centuries, along with you, they’ve made the history of these lands and should still have to ability to do so. It’s worth mentioning, that a lot of them are protesting with you against the thuggish system.
One cannot hide that the part of west Ukraine was for hundreds of years binded with Poland and Polishness. The city of Lviv is of special importance in Polish history. We still have a lot of sentiment for it, it was the birthplace of many distinguished Poles. This sentiment, however, is not brought against Ukraine. The fully acknowledge the inviolability of borders. The marginal voices which call for border revision are not treated seriously in Poland. And we expect – the inviolability of our borders – the same from you. We trust that a Pole in Lviv will not meet with hostility, but rather with brotherly benevolence, even considering our difficult events from our history. We also believe that the strengthening of Ukrainian national identity does not entail the devastation of Polish monuments in this city, like the Cemetery of the Defenders of Lwów, dear to the heart of every Pole.
Poland and Ukraine today face similar and serious challenges. Together, we must resist Russian imperialism. Russia’s interest, mishandled after the fall of USSR, of their outer territories of their old Soviet empire is not weakening. It is very clear in Ukraine. In case of taking complete control of power by Russia in Ukraine, our country will be surrounded by the army of neo-imperial Russia from 3 sides.
The antidote for the Russian danger is not and will not be from the fallen West. The European Union is not the answer. Today, after 10 years of our membership in the EU, most of Poland’s laws are made in Brussels, and the economic situation of our country is not significantly better. The European elites, led by Germany (from years in a close alliance with Russia), want to further still the curbing of national sovereignty. Furthemore, the EU imposes nations harmful cultural models and laws which privilege sexual deviants, weed out religion from public life and belittle the role of national community in the creation of western heritage. There is less and less democracy in the EU – the decisions are made in the cabinets of Brussels and Berlin, while the voice of nations spoken out in referendums is rejected, if it is not in accordance with the will of the rulers. This is what happened in 2005 in France and the Netherlands, and in 2009 – with Ireland.
What significant did the EU do for Ukraine during Majdan? Why couldn’t the EU, while handing hundreds of bilions of euro for collapsing Greece, make an offer that could rival Russia’s offer? The answer is simple: The West doesn’t care for Ukraine. The EU will not die for Kiev! In contrast to momentarily gestures aimed only at provoking Moscow, also the Americans will not selflessly support the independence struggle of the countries of Central and Eastern Europe – which Poles came to see several times. For a long time USA reduces its presence and engagement in the Old Continent.
In this context, Poland in which there is a consensus in terms of the cooperation with Ukraine, along with the Baltic states and Sweden, remains your proven ally. You have to know, that excluding our nations nobody in the world will care about our cooperation in Central Europe. Meanwhile, the population potential of Poland and Ukraine is comparable to the demographic potential of Germany or Russia.
Poland and Ukraine are bound by common interest. We want, in truth and in Christian forgiveness, leave behind what is bad and in the name of a better future to build strong and friendly neighborly ties. Poland watches your struggle with acclaim. We want, with faith, to tell: today Kiev, tomorrow Warsaw and after us – other European capitals! It’s time to reject the oligarchic mafias governing our countries and to build a Europe of Free Nations.
God Bless Ukraine and Poland!
Editorial Staff of “Polityka Narodowa”
Za: http://narodowcy.net/blogi/do-ukraincow
Redakcja wsercupolska.org nie zawsze zgadza się z wieloma poglądami i tezami, ale publikujemy teksty, które uważamy za ważne lub ciekawe.
